"Моральне виховання молодших школярів засобом ігрових технологій"

ВСТУП

Актуальність теми. Українська система освіти зазнає реформування, спрямоване на розробку нових педагогічних моделей, адекватних соціальним замовленням суспільства. На освіту чекають великі зміни… Розвиток навичок вчителів, їх компетенція, поліпшення освітнього середовища – це головне, над чим будуть працювати  в управлінні освіти України. Це все завдяки новій реформі у сфері освіти.

Реформа нового покоління орієнтує нас на головний результат освіти - становлення особистісних характеристик випускника. Одним із видів універсальних навчальних дій (далі УНД), що відповідають за здатність здійснювати комунікативну діяльність, використання правил спілкування в конкретних навчальних і позанавчальних ситуаціях, а також за самостійну організацію мовленнєвої діяльності в усній і письмовій формі, є комунікативні УНД. Комунікативні здібності, навички, досвід конструктивної взаємодії є необхідною основою для подальшого інтелектуального зростання дитини в умовах сучасної школи. Водночас саме молодший шкільний вік сприятливий для оволодіння ними в силу особливої чуйності спілкування.

Приходячи в школу, дитина потрапляє спеціальним чином в організоване середовище, що пред'являє вимоги до його навичок ділової взаємодії і емоційно-особистісного спілкування з дорослими і однолітками. Успішність цієї взаємодії і, як наслідок, успішність у навчанні великою мірою залежить від дошкільного комунікативного досвіду першокласника. В силу багатьох причин цей досвід у різних дітей має різний зміст. Ми живемо в такий час, коли сучасні діти обмежені в спілкуванні; ігри, спільна діяльність, співпраця з однолітками часто недоступні для молодших школярів. Приблизно 26% першокласників з тих чи інших причин не відвідували дитячі освітні заклади. Більшість молодших школярів не беруть участі в ігровій діяльності дворових колективів, в діяльності дитячих громадських організацій, тому не мають можливості набути досвіду спілкування з однолітками, досвіду лідерства та роботи в команді, співпраці та взаємодопомоги.

Комунікативна компетентність, не виникає на порожньому місці, вона формується. Основу її формування становить досвід людського спілкування: обмін думками, дискусія, діалог та інше. Традиційно перше місце в ряду шкільних предметів щодо формування комунікативної компетентності займають уроки літературного читання.

Літературне читання закладає фундамент формування умінь комунікативної взаємодії, так як в процесі аналізу художнього твори у молодших школярів з'являється можливість пильно вдивлятися в літературних героїв і один в одного. Навчальні дії комунікативної взаємодії на уроках літературного читання забезпечують вдосконалення основних видів мовної діяльності (слухання, читання, говоріння та писемного мовлення). Уроки літературного читання сприяють включати дітей в активну мовну взаємодію при роботі з текстами та обговоренні різних життєвих і літературних ситуацій.

Введення комплексу спеціально організованих вправ на уроках літературного читання сприяє отриманню стійких позитивних результатів. Ці результати дозволять молодшому школяреві ставити і вирішувати різні за характером комунікативні завдання, тобто правильно і оптимально використовувати свою розмовну діяльність в спілкуванні з іншими людьми, засобами інформації і з самим собою. Протягом усіх років навчання дитини йде поступовий розвиток комунікативних умінь дитини.

Питання спеціально організованої мовної діяльності, проблеми міжособистісної взаємодії розглядали Л. С. Виготський, В. А. Сухомлинський, С. Л. Рубінштейн, А. А. Леонтьєв. Дослідження Г. М. Андрєєвої, В. А. Канн-Каліка, А. А. Кідрона, А. Н. Арсен Мірзоян-Зимовий Пляж Панферова та інших доводять необхідність систематичної роботи з розвитку міжособистісних відносин, звертають увагу на обов'язковість організації комунікативної діяльності, спеціально організованого спілкування. Спілкування виступає необхідною умовою буття людей, без якого неможливе повноцінне формування не тільки окремих психічних функцій, процесів і властивостей людини, але і особистості в цілому.

Аналіз науково-теоретичної  літератури показав, що питання загальної підготовки учнів до спілкування, готовності до нього, розвитку окремих комунікативних якостей особистості, умінь та навичок спілкування представлені в педагогічній науці досить широко. Огляд сучасних досліджень і практика педагогічної освіти дозволяє говорити про постійно зростаючий інтерес суспільства до даної проблеми.

Сучасний етап розвитку нашого суспільства характеризується глибокими економічними і соціальними перетвореннями. Тому необхідність орієнтувати процес навчання на формування готовності особистості до постійно мінливих запитів соціуму, до співпраці з іншими людьми на сьогоднішній момент вже не викликає сумнівів. Однак, незважаючи на постійно зростаючу в суспільстві потребу в людях комунікабельних, що володіють різнобічними знаннями, сучасна школа з існуючим в ній набором форм і методів навчання належною мірою сприяє формуванню комунікативних умінь школярів.

Тому проблемою нашої дослідницької діяльності є – формування комунікативних умінь молодших школярів на уроках літературного читання.

Об'єкт дослідження – процес  формування комунікативних умінь молодших школярів на уроках літературного читання.

Предмет дослідження – методичне забезпечення формування комунікативних умінь і навичок молодших школярів.

Мета дослідження – виявити, науково обґрунтувати і експериментально перевірити ефективність застосування засобів групової взаємодії на комунікативні здібності молодших школярів на уроках літературного читання.

Гіпотеза дослідження: формування комунікативних умінь молодших школярів буде результативним, якщо:

• забезпечується реалізація диференційованого та індивідуального підходів до даного процесу;
• враховується рівень самооцінки молодших школярів в процесі розвитку їх комунікативної сфери;
• формується мотиваційно-ціннісне ставлення молодших школярів до комунікативної діяльності за допомогою створення мотивуючого середовища і забезпечення єдності когнітивного, емоційного і поведінкового компонентів особистості;
• забезпечується включення молодших школярів у практико-орієнтовану комунікативну діяльність, що сприяє їх самореалізації;
• реалізується організаційно-методичне забезпечення, засноване на поетапне формування у молодших школярів комунікативних умінь і ставлення до себе як до суб'єкта комунікативної діяльності.

Виходячи з мети, гіпотези і враховуючи специфіку предмета дослідження, в його ході вирішувалися наступні завдання:

1. Визначити структурні компоненти комунікативних умінь, критерії та показники їх сформованості у молодших школярів.
2. Виявити принципи і методи формування комунікативних умінь молодших школярів.
3. Визначити, теоретично обґрунтувати і перевірити на практиці педагогічні умови, що забезпечують успішність формування комунікативних умінь молодших школярів.
4. Розробити організаційно-методичне забезпечення та науково-практичні рекомендації щодо формування комунікативних умінь молодших школярів.

Теоретико-методологічною основою  дослідження склали: положення про взаємовплив суспільства та особистості (В. Андрущенко, П. Анохін, І. Бех, Г. Костюк, В. Кремень, С. Максименко, В. Синьов, Н. Чепелєва); культурно-історична концепція (Л. Виготський, М. Ярмаченко); теорія комунікації (О. Бодальов, В. Кан-Калік, Н. Коломінський, І. Кон, О. Леонтьєв, Л. Петровська, D. Berlo, D. Barnlund, B. Luskin, R. Craig, R. Lanham, H. Lasswel, K. Miller,С. Shannon, W. Weaver, W. Schramm); теорія мови й мовлення (Л. Виготський, О. Леонтьєв, О. Лурія, Т. Ушакова, С. Цейтлін, М. Шеремет);  особистісно-орієнтована концепція розвитку дитини (І. Бех, Л. Божович, С. Максименко, К. Платонов, В. Рибалка); теорії комунікативно-мовленнєвого розвитку в онтогенезі (М. Лісіна, Т. Піроженко, Г. Самохвалова, О. Смірнова) та інші.

Методи дослідження. В роботі використані методи аналізу та узагальнення наукової літератури, вивчення продуктів діяльності школярів, цілеспрямоване спостереження, аналіз навчальних планів, зміст навчальних програм, підручників, методичних посібників, анкетування, метод експерименту, статистичні методи визначення достовірності результатів дослідження.

Наукова новизна дослідження визначається теоретичною обґрунтованістю, дидактичною доцільністю та експериментальною доведеністю можливості курсу літературного читання у формування комунікативних умінь. Зокрема, уточнено і конкретизовано зміст комунікативно-мовленнєвих умінь; відібрано оптимальні методи і прийоми формування комунікативно-мовленнєвих умінь; розроблено методику розвитку комунікативно-мовленнєвих умінь молодших школярів.

Практична значущість дослідження полягає в розробці організаційного та методичного забезпечення процесу формування комунікативних умінь молодших школярів: дидактичними засобами; методичних рекомендацій, програм формування комунікативних умінь молодших школярів, які можуть бути використані як в звичайних класах, так і в класах вирівнювання та компенсуючого навчання загальноосвітніх шкіл.

Обсяг і структура курсової роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку літературних джерел. Робота викладена на 65 сторінках.