Купить работу
ОБ'ЄКТИВНЕ І СУБ'ЄКТИВНЕ ПРАВО: ПОНЯТТЯ І СПІВВІДНОШЕННЯ
ЗМІСТ
ВСТУП.. 3
1. ПОНЯТТЯ ОБ’ЄКТИВНОГО ПРАВА.. 5
1.1. Поняття та сутність об’єктивного права. 5
1.2. Елементи об’єктивного права. 8
2. ПОНЯТТЯ СУБ’ЄКТИВНОГО ПРАВА.. 12
2.1. Поняття та елементи суб’єктивного права. 12
2.2. Права людини як головний елемент суб’єктивного права. 15
3. СПІВВІДНОШЕННЯ СУБ’ЄКТИВНОГО ТА ОБ’ЄКТИВНОГО ПРАВА.. 18
3.1. Спільні риси суб’єктивного та об’єктивного права. 18
3.2. Відмінні риси суб’єктивного та об’єктивного права. 22
ВИСНОВОК.. 26
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.. 28
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
- Конституція України : Закон України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80
- Конвенція проти рабства, яка була прийнята у 1926 р.
- Загальна декларація прав людини від 1948 р.
- Міжнародний пакт про громадянські та політичні права
- Пакт про економічні, соціальні і культурні права
- Андрусяк Т.Г. Теорія держави і права. – Львів: ЛДПУ, 1999. – 322 с.
- Волинка К. Г. Теорія держави і права: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2003. — 240 с.
- Загальна теорія держави і права: Навч. Посібник / А.М. Колодій, В.В.Копєйчиков, С.Л. Лисенков та ін.; За ред. В.В. Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 320 с.
- Кравчук М. В. Теорія держави і права. Проблеми теорії держави і права: Навчальний посібник. - 3-тє вид., змін, й доп.- Тернопіль: Карт-бланш, 2002.- 247с.
- Общая теория государства и права / под ред. В.В. Лазарева. – М.: Гардарика, 1994. – 349 с.
- Oсновні поняття та категорії права. Навчальний посібник / За ред. В.М. Марчука. – К.: Істина, 2001. – 144 с.
- Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. – Харьков: Консум, 2000. – 704 с.
- Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. – 2-е изд., перераб. и доп. М.: Юристъ, 2001.–776с.
- Теорія держави і права: Навч. посіб. / Упоряд. Л.М. Шестопалова. - К.: Прецедент, 2004. - 224 с.
- Черних Є.М. Місце об’єктивного і суб’єктивного права в структурі права // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 24. – К.: Ін-т держави і права ім. Корецького НАН України, 2004. – С. 49-55.
- Черних Є.М. Утворення об’єктивного і суб’єктивного права в національному праві України // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 28. – К.: Ін-т держави і права ім. Корецького НАН України, 2005.– С. 68-75.
- Черних Є.М. Цінність об’єктивного і суб’єктивного права // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 29. – К.: Ін-т держави і права ім. Корецького НАН України, 2005.– С. 89-95.
- Черних Є.М. Діалектична єдність об’єктивного і суб’єктивного права // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 32. – К.: Ін-т держави і права ім. Корецького НАН України, 2006.–С. 40-46.
- Недбайло П.Е. Объективное и субъективное в праве (к итогам дискуссии) // Правоведение. – 1974. - № 1. – С.14-25.
- Витрук Н.В. К вопросу об объективном и субъективном в праве и о понятиях «объективное право» и «субъективное право» // Труды Томского государственного университета. Серия юридическая. Т. 183.- 1966. – С.3-10.
- Право и культура: Монография/ Нерсесянц В.С., Муромцев Г.И., Мальцев Г.И., Лукашёва Е.А., Варламова Н.В., Лапаева В.В., Соколова Н.С. – М.: Изд-во РУДН, 2002. – 423 с.
- Тихонова Б.Ю. Субъективные права советских граждан, их охрана и защита: Автореф. дис… канд. юрид. наук. М., 1972. – 29 с.
- Антонов М.В. Социология права Г.Д. Гурвича // Правоведение. – 2003. - № 2. – С.218-234.
- Бачинін В.А., Журавський В.С., Панов М.І. Філософія права: Словник. – К.: Концерн «Видавничий Дім Ін Юре», 2003. – 408 с.
- Ющик О.І. Суб’єктне право – вихідний пункт дослідження права //Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 21. – К.: Ін-т держави і права ім. Корецького НАН України, 2003. – С. 16-23.
№: 2542
Тип: Курсовая работа
Количество страниц: 28
Предмет: Теория государства и права
Размер шрифта: 14
Язык: Украинский язык
Интервал: 1.5
Кафедра: Кафедра общетеоретической юриспруденции
Количество сносок: 28
Уникальность работы:
Количество источников: 25
Право можна поділити на об’єктивне і суб’єктивне право. Між ними існує тісний взаємозв’язок.
Об'єктивне право — це система загальнообов'язкових норм, що мають формальний вираз, встановлюються та гарантуються державою з метою впорядкування суспільних відносин.
Об'єктивність права визначається тим, що воно: не залежить від волі та свідомості суб'єкта права; не належить йому.
Формою виразу об'єктивного права є законодавство; правові звичаї; юридичні прецеденти; нормативні договори певної держави.
Суб'єктивне право — це гарантована суспільством та юридично зафіксована можливість задоволення громадянами та іншими суб'єктами права своїх потреб (під «іншими суб'єктами» розуміються суб'єкти, наділені спеціальними повноваженнями та ознаками, а також інтегровані суб'єкти — організації). Такий соціальний зміст суб'єктивного права.
Суб'єктивний характер права виявляється у тому, що воно: залежить від волі суб'єкта; реалізується залежно від його бажання та належить йому.
Формою виразу суб'єктивного права є право, що визначає міру свободи певного суб'єкта шляхом конкретизації його можливої поведінки. Категорії об'єктивного та суб'єктивного права характеризуються: спільними рисами; відмінностями; взаємодією.
Права і свободи особи визначають умови її нормальної життєдіяльності, створюють необхідні умови для її всебічного розвитку, задоволення інтересів і потреб.
Права і свободи особи — це певні можливості, необхідні для задоволення особою своїх життєвих потреб — матеріальних і нематеріальних, для існування та розвитку особи в конкретно-історичних умовах, що об'єктивно обумовлені рівнем розвитку суспільства. Права і свободи є природними, природженими і невід'ємними якостями особи, без яких вона не може нормально існувати.
Положення про природне походження прав і свобод в жодному разі не означає, що вони не потребують законодавчого закріплення, скоріше навпаки, саме завдяки юридичному закріпленню прав і свобод створюються реальні підстави для забезпечення їх невід'ємного і непорушного характеру.
Саме через це правовий статус особи слід розглядати, органічно поєднуючи природно-правові і нормативістські підходи, що дозволяє уникати певних протиріч і встановлювати об'єктивну істину з питань, які безпосередньо стосуються прав і свобод особи та їх забезпечення.
Права і свободи — це закріплені в законодавстві і гарантовані державою юридичні можливості, що дозволяють кожному вільно і на власний розсуд поводитись, а також створювати і користуватись наданими йому нормами права соціальними благами.
Права індивіда завжди пов'язані із задоволенням його інтересів і потреб, і тому кожне суб'єктивне право передбачає ряд повноважень, які надаються уповноваженій особі: можливість користуватись наданими соціальними благами; можливість здійснювати власні активні дії (фактичні і юридичні); можливість вимагати від інших осіб виконання дій, що відповідають праву уповноваженої особи; можливість привести в дію примусову силу держави проти зобов'язаної особи.
В цілому в сучасній науці ці категорії за своєю суттю і змістом вважаються рівними. За юридичною природою і за засобами гарантування права і свободи є ідентичними. Разом з тим термін "свобода" підкреслює ширші можливості індивідуального вибору (свобода думки, свобода слова), не окреслюючи конкретного кінцевого результату її реалізації, тоді як термін "право" визначає конкретні дії суб'єктів (право на страйк, право на недоторканність житла).