Релігійне життя Поділля

Вступ

Актуальність дослідження обумовлена особливостями сучасного історичного процесу, позначеного формуванням нового культурного обличчя нації, вивільненням українського суспільства з тенет ідеологічних штампів, опануванням скарбницею духовної спадщини, доступу до якої націю було позбавлено протягом багатьох десятиліть. Становлення нової соціокультурної реальності супроводжується відродженням значних сфер духовної культури минулого. Соціокультурна діяльність сучасних релігійних спільнот, що є однією з таких галузей, відображає не лише світоглядні установки певної частини українського суспільства, але й специфічні форми його життя і комунікації. Визнання релігійних цінностей, реальне повернення свободи віросповідання з особливою актуальністю поставило питання дослідження відносин представників різних конфесій, вивчення специфіки впливу релігії на культурне життя окремих регіонів, відновлення історичної справедливості в оцінці діяльності окремих представників церкви та її громад.

На Поділлі проживають представники різних етнічних та релігійних груп, національних меншин, що впливають на своєрідність культурних тенденцій краю. Саме цим визначається необхідність широких регіональних досліджень релігійного, освітнього, культурно-мистецького досвіду Поділля. У його релігійному і культурному житті досить розлого представлений  широкий спектр релігійних спільнот, офіційні структури якої були відновлені в Україні у 1991 році. Враховуючи історичний досвід перебування представників релігійних громад на Поділлі, які довго були під тиском російської великодержавності та комуністичної ідеології, вони у своїй соціокультурній діяльності зосереджується не лише на розв’язанні завдань прозелітизму, але й на проблемах формування культури і духовного світу сучасного подолянина.

Різноманітні аспекти соціокультурної діяльності представників та інститутів на теренах Поділля ще й досі перебувають поза науковими інтересами культурологів. Дискурс історичної долі християнства на Поділля представлений у працях українських та європейських вчених.

Отже, актуальними залишаються проблеми класифікації форм соціокультурної діяльності церкви; визначення їх регіональної специфіки на території Поділля; дослідження впливу інститутів релігії на духовно-культурні процеси краю; вивчення особливостей нових форм соціокультурної діяльності за часів незалежної України.

Об’єктом дослідження є державно-церковні взаємовідносини на Поділлі за період незалежності.

Предметом дослідження є суб’єкти державно-церковних відносин: державні  і церковні владні структури, політичні партії, громадські організації, релігійні громади.

Мета дослідження – аналіз взаємовідносин у  чотирикутнику “органи державної влади – громадяни – політичні партії – православна церква” в Україні  у 1991-2014 рр., процесів виникнення, функціонування та еволюції різних моделей цих взаємовідносин, виявлення їх загальних рис та особливостей.

Для вирішення цих питань поставлено такі конкретні науково-дослідницькі завдання:

– виявити й опрацювати архівні та науково-історичні джерела з проблеми дослідження;

– розкрити специфіку духовної культури Поділля в історичному та українському загальнокультурному контексті;

– дослідити форми соціокультурної діяльності інститутів церкви на Поділлі від часу їх зародження до сучасності у контексті загального розвитку культури краю;

– виокремити етапи розвитку форм соціокультурної діяльності у контексті духовної культури краю;

– визначити особливості соціокультурної ситуації на кожному з етапів діяльності релігій на Поділлі;

– охарактеризувати професіоналізовані форми впливу деяких церков і християнських організацій на духовне життя Поділля як новий вид соціокультурної діяльності.

- провести історіографічний аналіз вітчизняної й зарубіжної  літератури за темою  дослідження, визначити стан та напрямки її подальшої наукової розробки;

- вивчити ставлення  органів світської влади Вінницької області та окремих політичних партій до релігії і  православної церкви, їх ролі в суспільстві, проаналізувати еволюцію державно-церковних взаємовідносин у досліджуваний період;

- проаналізувати головні аспекти внутрішньоцерковного життя,  напрямки та форми діяльності духовенства,  процес його адаптації  до нових суспільно-політичних  умов;

- висвітлити процес “українізації”  православних єпархій, ставлення до цього державних органів та церковних структур;

- розкрити відношення державних структур та політичних партій до церковно-монастирської власності, діяльність органів радянської влади по руйнуванню економічної основи  православної церкви, закриттю  та використанню культових споруд;   

Під методологією історичного дослідження ми розуміємо систему організації, регулювання і здійснення наукової діяльності, відповідні принципи і методи наукового пізнання, які  сприяють визначенню найефективнішого шляху досягнення мети дослідження. Робота виконана в концептуальних межах історії України, але   окремі її теоретичні положення і висновки випливають з політології, українознавства, релігієзнавства, історії Росії та Російської православної церкви, ґрунтуються на принципах науковості, історизму, об’єктивності, позитивізму, пріоритету загальнолюдських цінностей над класовими.

Виходячи з багатоплановості теми, було  використано в основному такі науково-дослідницькі методи: порівняльно-історичний, що дозволяє простежити і порівняти історичні явища у відповідних конкретно-історичних умовах і стадіях їх розвитку; проблемно-хронологічний, покликаний надати кожному розділу курсової роботи характеру розробки групи пов’язаних між собою проблем, краще розставити акценти в їх висвітленні; системно-структурний – розглянути державно-церковні відносини як систему, що складалася з окремих взаємопов’язаних елементів; логічний, ретроспективний та статистичний методи дослідження – проаналізувати історичні процеси в кінцевій стадії їх розвитку,  зробити висновки за їх наслідками.

Хронологічні межі дослідження охоплюють 1991-2014 рр. –  період початку створення української державності, розколу православної церкви, співробітництва і протистояння світських й церковних владних структур.

Територіальні межі дослідження  У визначенні територіальних меж дослідження враховано, що в різні історичні періоди до юрисдикції Кам’янецької дієцезії входили різні області,а саме Поділля не має чітко окреслених кордонів. Тому географія нашого дослідження охоплює Вінницьку та Хмельницьку області, які є складовими Подільського регіону і належать до вказаної дієцезії.

Наукова новизна  дослідження полягає в тому, що:

- у ньому представлена найбільш повна історіографія проблеми, визначені основні періоди її розвитку та розкриті чинники, що впливали на процес її формування;

- проблема висвітлюється комплексно і дозволяє прослідкувати еволюцію взаємин державних і церковних владних структур, показати їх у контексті відповідних процесів, що відбувалися та впливали на формування державно-церковних взаємин в області;

- доведено, що ставлення органів світської влади до православної церкви визначалося не стільки турботою про неї,  скільки політичними мотивами;

- проаналізоване економічне становище православної церкви, ставлення політичних партій та органів державної влади до церковно-монастирської власності, простежена  цілеспрямована діяльність органів влади по відновленню економічних підвалин  церкви;

- спеціально і ретельно висвітлене єпархіальне і парафіяльне життя, основні напрями і форми діяльності православного духовенства, процес його адаптації до нових суспільно-політичних умов;

- проаналізований процес формування правової основи державно-церковних відносин в Україні, розкриті розбіжності та суперечності між ідеологічними настановами, офіційними державними законами й численними підзаконними актами, які визначали реальну політику влади щодо православної церкви;

- доведено, що в результаті специфічного характеру державно-церковних взаємин та складних внутрішньоцерковних процесів православна церква зазнала за період незалежності  кардинальних  деформацій, які вплинули на її природу і сутність;

- виявлено й вперше введено до наукового обігу велику  кількість архівних джерел, значна частина яких  протягом тривалого часу була таємною, а також матеріалів періодичних видань, що залишилися поза увагою попередніх дослідників;

- сформульовані рекомендації щодо гармонізації державно-церковних взаємин у сучасній Українській державі, визначені  перспективні напрямки подальшої наукової розробки проблеми.

Науково-практичне значення роботи. Її теоретичні положення і висновки можуть бути враховані державними органами в процесі подальшого вдосконалення вітчизняного законодавства щодо державно-церковних взаємовідносин,  реабілітації церкви як важливої соціальної інституції;  політичними партіями – для уточнення своїх програмних засад  щодо сучасних українських релігійних конфесій; науковцями – для визначення напрямів подальшого дослідження проблеми; викладачами середніх та вищих навчальних закладів – для підготовки курсів і спецкурсів з історії розвитку нашого краю, української культури, краєзнавства і релігієзнавства; викладачами духовних навчальних закладів – для підготовки курсів на богословських факультетах університетів, в духовних академіях та семінаріях.

Структура курсової роботи складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку джерел і літератури (43 назви), додатків. Така структура обумовлена метою, завданнями та головними напрямками дослідження, його методологічною, теоретичною основою та джерельною базою. Обсяг моєї роботи становить 52 сторінки.