Купити роботу
Зовнішня політика США
План:
Вступ......................................................................................................................... 3 стр.
Розділ I. Аналіз історіографічної бази зовнішньої політики США в кінці XIX ст................................................................................................................................ 4 стр.
Розділ II. Економічні передумови зовнішньої політики....................................12 стр.
Розділ III. Завойовницька зовнішня політика уряду США................................16 стр.
Висновки................................................................................................................. 22 стр.
Список використаних джерел та літератури........................................................ 24стр.
Список використаних джерел та літератури
- Альтер Л. Б. Буржуазная политическая экономия США. – М., 1971. – 624 с.
- Бжезинский З. Великая шахматная доска. Господство Америки и ее геостратегические императивы. - М.: Международные отношения. 2005. – 255 с.
- Болховитинов Н.Н. Новые подходы к изучению истории США // Новый взгляд на историю США. Американский ежегодник, 1992. М.: Наука, 1993. С. 7—15.
- Гальчинський А. Европа і США – геополітичне суперництво.//Економіка України. – Київ: Преса, 2003. №3. – С. 4-14.
- Дементьев И.П. Идейная борьба в США по вопросам экспансии (на рубеже XIX-XX вв.). – М., 1973.
- Иванян. Э.А. История США. - М.: Дрофа, 2006. - 576 с.
- Історія Сполучених Штатів.//ред. Говард Синкотта, перекл. на укр. Ю. Лісняк. – Київ, 2007. – 406с.
- Киссинджер Г. Дипломатия // Пер. с англ. В. В. Львова. М.: Ладомир, 1997. – с. 848.
- Коммаджер Г. Американское сознание. Интерпретация американской мысли и характера с 1880-х гг. Главы из книги.// США ЭПИ, 1993, № 9. - С.84-93.
- Кострыкин М. И. История Нового времени стран Европы и Америки.– Курск: 1996.– 448с.
- Лангли Л.Д. Борьба за американское средиземноморье: соперничество между США и Европейскими странами в Карибском бассейне 1776-1904 гг.// История внешней политики дипломатии США (1776-1917). Выпуск 1.–М., 1986. – 264с.
- Лафебер У. Американська історіографія зовнішньої політики США.// Нова і новітня історія. 1993. № 1. – С. 195-204.
- Лафебер У. Современная историография дипломатической истории США// Новый взгляд на историю США. Американский ежегодник, 1992. М.: Наука, 1993. – С. 209—218.
- Согрин В.В. Политическая история США. XVIII - XX вв. М., 2001.
- Уткин А.И. Сомнения сверхдержавы // США — экономика, политика, идеология. 1994. № 11. С. 3—17.
- Яковлев Н.Н. Новейшая история США. – М., 2006. – 353 с.
№: 3831
Тип: Реферат
Кількість сторінок: 25
Предмет: Історія
Розмір шрифту: 14
Мова: Українська мова
Інтервал: 1.5
Кафедра: історії
Кількість виносок: 21
Унікальність роботи: 91%
Кількість джерел: 16
Висновки
США, формуючи свою позаконтинентальну політику, ґрунтувалися насамперед виходячи з інтересів зростаючого в самій країні капіталізму. Перетворившись з аграрної в індустріальну країну, і зважаючи на геополітичні чинники утворення та існування, США не могли не відійти від свого зовнішньополітичного курсу ХІХ ст., і наприкінці ХІХ ст. вийшли на арену світової політики та домоглися забезпечення за собою права арбітра міжнародних відносин. А всього три з половиною століття тому це було невелике колоніальне поселення на сході щойно відкритої Нової Землі, підпорядковане повністю одній з найсильніших імперій ХVIII-XIX ст. – Англії. Аж до громадянської війни 1861-1865 рр. американська державу називали «рабом рабовласників», і це було так. І тому до закінчення століття зовнішня політика США носила ізоляціоністський характер, що спочатку втілився у славнозвісній доктрині президента Монро 1823 р., що фактично означала дозвіл «собі» колонізувати Латинську Америку і заборону європейським експансіоністам прагнути поширити вплив на «суто американський» континент («Америка для американців»). Таким чином, уже в перші десятиліття свого існування Сполучені Штати проводили досить активну політику регіональної держави, що прагне бути гегемоном у своєму регіоні світу й перешкоджає втручанню в цей регіон інших великих держав.
В останній третині ХІХ ст. змінилася ситуація, як у самих США, так і на міжнародній арені. І в таких умовах лідер Америки повинен зміни акценти, визначити нові перспективи розвитку – і повернутися до навколишнього світу. Щоб забезпечити собі ґрунтовне повернення Сполучені Штати поступово починають відхід від ізоляціоністської доктрини Монро, проголошуючи наступні пріоритети зовнішньої політики у вигляді додатків до попередньої концепції. Починаючи з доктрини «морської сили» адмірала Мехена, який намагався обґрунтувати необхідність для США політики посилених військово-морських озброєнь, створення військово-морських баз і захоплення колоній («в кого сила – в того й право»). Тернер обґрунтував теорію так званих «рухомих кордонів», що кордони не можуть бути сталими. Далі «Поправкою Платта» 1901 р. надавала США низку привілеїв щодо Куби. Подальший відхід від доктрини Монро відбувається з проголошенням 1898 р. доктрини "визначеної долі", в якій ототожнюється американська територіальна експансія з волею бога, і відбувається виправдання всіх як попередніх, так і майбутніх загарбницьких акцій США. Доктрина «відкритих дверей», закладає ідеологічне обґрунтування експансії доктрини Монро за межами Західної півкулі. І нарешті вільсонівський універсалізм, ототожнює інтереси американського експансіонізму з універсальними інтересами людства, а доктрина «всесвітнього арбітра» Т. Рузвельта унеможливлює повернення до доктрини Моро в її первісному вигляді і закріплює за Сполученими Штатами роль керівника світу. Ось елементи ідеології світового панування США, яка склалася на рубежі XIX-XX століть і з тих пір мало в чому змінилася.
Загалом, зовнішня політика США ХІХ ст. поєднувала в собі дві дещо протилежні особливості: з одного боку вона була дуже традиційною, заснованою на певних ідеалах (наприклад, на славнозвісній концепції “самоочевидного призначення”), а з іншого – дуже прагматичною.