Бухгалтерський облік і аналіз позикового капіталу

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку економіки України помітно, що ефективна фінансова діяльність підприємств неможлива без постійного залучення позикових засобів. Оскільки використання позикового капіталу дозволяє суттєво розширити обсяг господарської діяльності підприємств, забезпечити більш ефективне використання власного капіталу, формування різноманітних цільових фондів і, як наслідок, - підвищити ринкову вартість підприємств. Суттєвим явищем є те, що хоча основу будь-якого бізнесу становить власний капітал, на підприємствах багатьох галузей економіки обсяг використовуваних позичкових коштів значно перевищує обсяг власного капіталу. Тому досить актуальним і ефективним є аналіз обсягів формування позичкового капіталу та розробка механізму його залучення провідними підприємствами України.

Залучення позикового капіталу дозволяє суттєво розширити обсяг господарської діяльності підприємства, забезпечити більш ефективне використання власного капіталу, прискорити формування цільового фінансування і на цій підставі підвищити ринкову вартість підприємства.

У зв’язку з цим особливого значення набуває проблема джерел формування та способів залучення позикового капіталу.

Теоретичні аспекти висвітлення даної проблеми знайшли своє відображення в розробках таких вчених: І.О.Бланка , О.О. Терещенка, Н.І. Васюка, Є.А. Боброва, Є.В. Мниха, С.М. Ониська, Г.О. Партина, Н.Є. Селюченка,  Г.Г. Кірейцева.

Метою написання бакалаврської роботи є наукове обґрунтування теоретичних положень, а також розробка практичних рекомендацій з удосконалення організації та методики бухгалтерського обліку і економічного аналізу формування та використання позикового капіталу підприємств.

Для досягнення поставленої в роботі мети поставлені такі задачі:

<>-----------класифікація позикового капіталу на основі теоретичного обґрунтування класифікаційних ознак для ведення бухгалтерського обліку;

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ БАКАЛАВРСЬКОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, гіпотезу, об’єкт і предмет дослідження, розкрито наукову новизну.

У першому розділі “Теоретичні основи облікового відображення позикового капіталe” проведено аналіз характеристики капіталу та на його основі сформовано характеристику позикового капіталу. Визначимо, що для потреб бухгалтерського обліку позиковий капітал необхідно визначати як частину капіталу підприємства, що є одним з джерел фінансування його діяльності, накопичений шляхом укладання договору позики, та формується у вигляді грошових коштів, емісії цінних паперів та залучення інших матеріальних активів в діяльність підприємства на основі терміновості, поверненості та платності, який використовуються для здійснення господарської діяльності та отримання прибутку.

В Україні відбувається процес формування ринку капіталів. В умовах  ринкової економіки обмежуються можливості державного втручання в розподіл фінансових ресурсів, оскільки більшість суб'єктів господарювання перейшли від державної на акціонерну чи приватну форму власності. Вони самостійно вишукують матеріальні і грошові ресурси на ринках, самі розпоряджаються своїми доходами. Саме ринок позичкових капіталів повинен забезпечити суб'єктам економіки доступ до необхідних для них грошових ресурсів. Динаміка норми позичкового процента визначається стихійним ринковим механізмом і певною мірою залежить від державного грошово-кредитного регулювання економіки.

У процесі обороту промислового і торгового капіталу з різних причин у підприємств відбувається тимчасове, часткове вивільнення капіталу. З виручки від реалізації товарів регулярно утворюються і наповнюються фонд зарплати, амортизаційний фонд і фонд накопичення, які використовуються періодично: фонд зарплати – двічі на місяць, два інших – після накопичення крупних грошових коштів. Грошові кошти, що накопичуються у цих фондах, до їх використання є тимчасово вільними. У сезонних галузях звільняються у грошовій формі значні суми авансованого капіталу у зв'язку з припиненням виробництва. Тимчасово вільний грошовий капітал може утворюватися також у випадках, коли реалізація товарів здійснюється частіше, ніж проводиться закупівля сировини. Тимчасово вільний грошовий капітал шукає свого прибуткового застосування і здійснює пропозицію капіталу в мобільній грошовій формі.

Разом з тимчасовим вивільненням капіталу у підприємств існує і тимчасова потреба в додатковому капіталі. У відомий проміжок часу існує попит на капітал за необхідності: сезонних закупівель сировини і розширення виробництва; термінового оновлення частини основного капіталу в деяких галузях у зв'язку з високим моральним зносом; термінового розширення виробництва тих або інших товарів у зв'язку із сприятливою кон'юнктурою на ринку товарів; підтримка виробництва на нормальному рівні у зв'язку з тимчасовими заминками в збуті товарів.

Виникає таким чином ринок грошових капіталів, на цьому ринку тимчасово вільний грошовий капітал трансформується у позиковий капітал. Ринок капіталів або грошовий ринок організаційно представлений банками, фондовими біржами та іншими подібними установами.

Позиковий капітал – це частина промислового і торгового капіталу, що відокремилася у грошовій формі, яка надається у позику на певний термін, за певну плату, виступаючу у формі позикового відсотка.

Позиковий капітал застосовується в торгівлі, виробництві не його власниками, а підприємцем-позичальником, саме йому він приносить прибуток. У зв'язку з цим відбувається відособлення двох якостей капіталу (капітал – власність, капітал – функція), тобто капітал-функція відчужується від капіталу-власності і здійснює самостійний рух в руках підприємця-позичальника.

За тривалістю використання виділяють довгостроковий постійний капітал і короткостроковий змінний капітал. Склад капіталу залежно від відображення джерел його формування у пасиві балансу проілюстровано на рис 1.1.

Позиковий капітал виступає як товар. Споживною вартістю цього специфічного товару є здатність позикового капіталу приносити прибуток. Ціною тимчасового користування позиковим капіталом є позиковий відсоток. Джерелом позикового відсотка, що сплачується підприємцем-функціонером власникові позикового капіталу, є частина прибутку підприємця від функціонування цього капіталу в його руках. Позичальник-підприємець ділиться своїм прибутком з власником позикового капіталу.

З виникненням позикового капіталу у всіх підприємців з'явилася можливість розширювати свою діяльність, звужувати або взагалі припиняти її шляхом часткового або повного перетворення свого капіталу на позиковий капітал. У зв'язку з цим всі підприємці, оцінюючи якість і результати своєї діяльності, розчленовують свій прибуток на відсоток і підприємницький дохід. Річний підприємницький дохід за вилученням з прибутку позикового відсотка є важливим оцінним показником якості підприємницької здібності.

У процесі розвитку підприємства в міру погашення його фінансових зобов’язань виникає потреба в притягненні нових позикових засобів. Джерела і форми залучення позикових засобів підприємством дуже різноманітні. Класифікація позикових засобів, що залучаються підприємством, приведена в таблиці 1. 2.

У другому  “Організаційно методичні засади облікового відображення позикового капіталу” розділі визначено, що у процесі діяльності підприємства використовують як кошти засновників, так і кошти інших суб’єктів господарювання (чужі кошти). Частина цих коштів залучається до господарюван­ня на добровільних засадах, тобто на контрактній основі. До та­ких коштів належать кредити банків, кошти постачальників, та інших кредиторів у зв’язку з одержанням товарно-матеріальних цінностей, робіт і послуг, авансів тощо. Загальна назва цих залу­чених коштів — зобов’язання.

Позиковий капітал як вид зобов’язань, згідно з П(С)БО 2, — це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих по­дій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресу­рсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди. Тобто зобов’язання — це обов’язок або відповідальність діяти певним чином. Це зобов’язання виникає тільки тоді, коли актив отрима­но, або коли підприємство укладає невідмовну угоду придбати актив.

Від інформації, представленої у фінансовій звітності, багато в чому залежить майбутнє підприємства. Відповідальність за забезпечення ефективного зв’язку між підприємством і фінансовими ринками несуть фінансові менеджери вищої управлінської ланки підприємства. Тому для них фінансова звітність важлива тому, що вони повинні знати, яку інформацію отримають зовнішні користувачі і як вона вплине на схвалювані ними рішення. Це не означає, що менеджери не мають в своєму розпорядженні додатковій внутрішній інформації про діяльність підприємства, на відміну від зовнішніх користувачів, для яких фінансова звітність у багатьох випадках є основним джерелом інформації. Практика складання фінансової звітності свідчить про те, що існує необхідність формувати звітність так, щоб максимально задовольняє інтереси всіх користувачів. Форма балансу, що складається сьогодні не дозволяє достовірно інтерпретувати користувачами результати аналізу фінансового стану організації.

У фінансовій звітності повинна міститись вся інформація про господарські операції, пов’язані з виникненням та погашенням зобов’язань, здатна впливати на рішення, що приймаються на її основі. Це забезпечується завдяки дії принципу повного висвітлення. Узагальнення інформації про зобов’язання у фінансовій звітності всіх підприємств здійснюється в єдиній грошовій одиниці відповідно до принципу єдиного грошового вимірника. При складанні річної фінансової звітності важливу роль відіграють Примітки до неї, в яких обов’язково повинна наводитись наступна інформація про зобов’язання підприємства.

Позиковий капітал складається з фі­нансових кредитів (позик), облігаційних позик, авансів, отрима­них від покупців (замовників), та іншої поточної кредиторської заборгованості у вигляді відстрочених платежів постачальникам і підрядникам, векселів виданих, заборгованості за виплатами заробітної плати тощо.

В економічній літературі окремі автори вважають, що такі статті, як статті заборгованості за виплатами заробітної плати, не можна кваліфікувати як позиковий капітал з тієї причини, що останні є поточними зобов’язаннями, а «поточні зобов’язання пе­реважно становлять пасивний еквівалент коштів у обороті, тобто розглядаються як загальноекономічна, а не як фінансова катего­рія».

Таке твердження є неправомірним, оскільки зобов’язання за виплатами заробітної плати виникають як наслідок укладення контракту на послугу, аналогічно одержаним пос­лугам на газ, електроенергії та ін.

У контексті вище викладеного пропонуємо підприємствам, які використовують позиковий капітал, формувати наступні форми внутрішньої звітності (таблиця 2.1)

У третьому розділі “Контроль за операціями з позиковим капіталом”  розділі визначено, що формування системи обліку, аналізу і контролю позиковим капіталу здійснюється у межах загальної побудови облікового процесу, який розглядається як технологічний процес, де в результаті перетворення первинної облікової інформації формується вихідна продукція у вигляді відповідних показників щодо джерел фінансування, які і є основою інформаційного забезпечення управління позиковим капіталом.

В умовах сучасних інформаційних технологій найбільш ефективною формою організації обліку, аналізу і контролю господарської діяльності суб'єктів підприємництва є створення автоматизованих робочих місць (АРМ) бухгалтера. Концептуальна модель електронної обробки облікової інформації охоплює вище названі етапи облікового процесу і забезпечує їх взаємозв'язок у межах системи електронної обробки економічної інформації.

Аналіз позикового капіталу підприємства здійснюється шляхом реалізації принципових характеристик методу економічного аналізу, до яких належать:  

• використання системи економічних показників для характеристики параметрів досліджуваного об'єкта в статиці та динаміці;
• вивчення причин зміни економічних показників; виявлення та дослідження взаємозв'язку між показниками з метою підвищення ефективності управління досліджуваним об'єктом.

Оперативний аналіз і контроль зобов’язань передбачає реалізацію в оперативному управлінні двох взаємопов’язаних стадій аналітичноконтрольного процесу, до яких належать : попередній аналіз і контроль створення окремого зобов’язання; аналіз і контроль операцій із зобов’язаннями протягом оперативного періоду.

Важливим елементом оперативного управління кредиторською заборгованістю та іншими короткостроковими розрахунками є контроль їх поточної ризикованості. Запропонована методика оцінки середнього рівня ризику розрахунків підприємства торгівлі за поточним зобов’язаннями ґрунтується на класифікації короткострокової заборгованості за розрахунками за термінами непогашення, аналогічно визначенню ризику поточної дебіторської заборгованості. Ця методика достатньо формалізована

і не потребує створення складної інформаційної бази.

Проведене дослідження показало, що в оперативному аналізі і контролі позикового капіталу підприємств торгівлі повинні використовуватись не загальні критерії оцінки показників фінансової стійкості, а диференційовані нормативи для підприємств оптової, роздрібної і оптово-роздрібної торгівлі. Потребує також адаптації до умов торгівлі методика оцінки ризиків підприємств внаслідок одержання кредитів та видачі векселів. Запропонована модифікація цієї методики враховує особливості фінансів підприємств торговельної галузі, а її використання в оперативному контролі сприятиме зменшенню ризиків, пов’язаних із залученням позикового капіталу.

У четвертому розділі «Основи охорони праці»  об'єктом управління в системі управління охороною праці є діяльність функціональних служб і структурних підрозділів конкретних керівників та інженерно-технічних робітників підприємств з метою забезпечення безпечних, нешкідливих та сприятливих умов праці на робочих місцях, виробничих ланках, у цехах і на підприємстві в цілому. Управління охороною праці -- це ієрархічна багаторівнева система.

Умови праці визначаються двома основними показниками: характером виробничого процесу, пов'язаного з робочою позою, нервово-психічним станом, напругою м'язів робітника та виробничими обставинами під час роботи, які впливають на його здоров'я, нервово-м'язову та психічну діяльність. Складовими виробничих обставин є:

організаційні форми виробничих процесів; прийнятий регламент;

темп і ритм роботи; режим праці і відпочинку;

санітарно-гігієнічні умови у виробничому приміщенні та на робочому місці;

умови, які забезпечують безперебійну високопродуктивну працю;

форми керування виробничим процесом; соціальний мікроклімат у виробничому колективі.

Одним з елементів організації праці, разом з організацією робочих місць, є організація їх обслуговування. В деяких посібниках з організації праці ці два елементи подаються як один - «організація і обслуговування робочих місць», при цьому усередині елемента питання розділяють на організацію робочих місць і обслуговування робочих місць, що не можна вважати за правильне. Річ у тому, що обслуговування робочих місць - це задача технічна. До організації праці відноситься не обслуговування робочих місць, а організація їх обслуговування. Цей нюанс має принципове значення. Організація робочого місця - це формування виробничого середовища для працівника, його речовинне оточення. Організація ж обслуговування робочого місця пов'язана зі встановленням системи взаємодії якого-небудь робочого місця і працівника, зайнятого на ньому, з іншими робочими місцями і працівниками, які покликані забезпечувати його безперебійну і якісну роботу.

ВИСНОВКИ

 Дослідження в сфері бухгалтерського обліку і аналізу позикового капіталу дозволили сформувати наступні висновки та зазначити пропозиції.

Виходячи із проведеного аналізу та наведених характеристик в своїй праці будемо використовувати термін “позиковий капітал”.

1. Зазначаємо, що вищенаведене дозволяє сформувати позицію, що для потреб бухгалтерського обліку позиковий капітал необхідно визначати як частину капіталу підприємства, що є одним з джерел фінансування його діяльності, накопичений шляхом укладання договору позики, та формується у вигляді грошових коштів, емісії цінних паперів та залучення інших матеріальних активів в діяльність підприємства на основі терміновості, поверненості та платності, який використовуються для здійснення господарської діяльності та отримання прибутку
2. Капітал підприємства поділяється на власний та позиковий. Провівши аналіз характеристика капіталу та на його основі сформувавши характеристику позикового капіталу, ми визначаємо, що для потреб бухгалтерського обліку позиковий капітал необхідно визначати як частину капіталу підприємства, що є одним з джерел фінансування його діяльності, накопичений шляхом укладання договору позики, та формується у вигляді грошових коштів, емісії цінних паперів та залучення інших матеріальних активів в діяльність підприємства на основі терміновості, поверненості та платності, який використовуються для здійснення господарської діяльності та отримання прибутку.  
3. Аналіз літературних джерел щодо позиції науковців, про характеристику сутності поняття капітал дозволить уточнити, що капітал підприємства – це вартість активів підприємства у формі грошових коштів та інших матеріальних та нематеріальних активів, що залучається його власниками в процес господарювання як інвестиційний ресурс та фактор виробництва за допомогою власних та позичених джерел фінансування, з метою здійснення своєї діяльності та отримання доходу, функціонування яких в системі господарювання базується на ринкових принципах і пов’язане з фактором часу, ризику і ліквідності.
4. Політика залучення позикових засобів є частиною загальної фінансової стратегії, що полягає в забезпеченні найбільш ефективних форм і умов залучення позикового капіталу з різних джерел відповідно до потреб розвитку підприємства.
5. Позиковий капітал як зобов’язання має юридичну силу вна­слідок укладених контрактів або статутних вимог. Він мо­же виникнути в результаті бажання підприємства підтримувати свою ділову репутацію. Прикладом бажання підтримувати свою ділову репутацію може слугувати рішення підприємства про ви­правлення недоліків своєї продукції після закінчення гарантійного строку.
6. Аналіз позикового капіталу підприємства здійснюється шляхом реалізації принципових характеристик методу економічного аналізу, до яких належать: використання системи економічних показників для характеристики параметрів досліджуваного об'єкта в статиці та динаміці; вивчення причин зміни економічних показників; виявлення та дослідження взаємозв'язку між показниками з метою підвищення ефективності управління досліджуваним об'єктом.
7. Важливим принципом побудови організаційно-інформаційної моделі аналізу і контролю позикового капіталу є забезпечення повноти інформації щодо джерел фінансування господарської діяльності підприємства та її економічних наслідків.
8. Таким чином, аналіз позикового капіталу має сприяти отриманню суб'єктом управління необхідної інформації щодо наявності та руху фінансових ресурсів з метою оцінки доцільності, правомірності та ефективності здійснення відповідних фінансово-господарських операцій, виходячи з характеру економічних ситуацій, що обумовлюють необхідність прийняття тих чи інших управлінських рішень. Отже, формування методики аналізу і контролю позикового капіталу вимагає конкретизації місця і ролі окремих складових контрольно-аналітичного процесу відповідно до причин здійснення господарської операції.

9. Виходячи з наведеного вище, структурована методика аналізу і контролю позикового капіталу має складатися з наступних елементів, орієнтованих на причини здійснення господарських операцій:

1. Методика аналізу і контролю позикового капіталу в системі оперативного управління підприємством.

2. Методика ретроспективного аналізу і заключного контролю позикового капіталу в системі стратегічного управління фінансово-господарською діяльністю підприємства.

3. Методика перспективного аналізу і прогнозування руху позикового капіталу підприємства.