Buy ready-made work

ВСТУП

Термометрія (грец. therme теплота, жар + metreo міряти, вимірювати) - сума методів і прийомів вимірювання теплових показників, у тому числі в медицині вимір температури тіла людини.

Вимірювання теплових показників - це зіставлення величини зміни температур досліджуваного об'єкта зі стандартною шкалою температур. Усі шляхи вимірювання теплових показників поділяють на контактні, основані на передачі тепла приладу шляхом безпосереднього контакту, і безконтактні, коли передача тепла приладу здійснюється шляхом радіації через проміжне середовище, звичайно через повітря. Контактні методи допускають вимірювання температури при збереженні взаєморозміщення термоприймача й об'єкта в умовах руху останнього, проводити виміри в будь-яких точках усередині об'єкта, куди можна ввести термоприймач. Безконтактні методи мають на меті вимірювати температуру об'єктів, контакт із якими неприпустимий, об'єктів малих розмірів, тепловий контакт із яких утруднений чи нездійсненний, досліджувати розподілення температури на поверхні тіла.

Контактним методам характерні похибки, зумовлені переміною температури об'єкта внаслідок пертурбації його температурного показника внесеним термоприймачем, а також неодмінною відмінністю температур термоприймача й об'єкта в результаті теплообміну термоприймача з навколишнім середовищем. У постійному тепловому режимі, коли температури об'єкта і термоприймача стабільні, ці похибки є статистичними. При несталому тепловому режимі додатково виникає динамічна погрішність виміру, пов'язана з тепловою інерцією термоприймача. Зниження погрішностей забезпечується застосуванням раціональних методик виміру температури, конструкцій термоприймачів і т.д.

Безконтактним методам вимірювання теплових показників характерні похибки, позв'язані з тим, що фізичні закони, що лежать в основі цих методів, справедливі лише для абсолютно чорного випромінювача, від якого за властивостями випромінювання відрізняються всі реальні фізичні випромінювачі (тіла і середовища). Відповідно до закону Кірхгофа будь-яке фізичне тіло випромінює енергії менше ніж чорне тіло, нагріте до тієї ж температури. По цій причині безконтактні пристрої для визначення тепла, градуйовані за чорним випромінювачем, покажуть меншу температуру, чим дійсна.

У медицині та в біології термометричні явища доволі поширено застосовуються для вимірювання температури тіла, температури довкілля і тіл, з якими контактує людина, а також у клініко-діагностичних, макробіологічних, фізіологічних і біохімічних дослідженнях, кріобіології, кріотерапії, фізіотерапії, бальнеотерапії, космічній і авіаційній медицині й ін. Головне місце при вимірах температури в медичній практиці займає контактна термометрія, вирішальним плюсом якої є надійність передачі тепла від об'єкта термосприйнятливій ланці термометра. Однак принципіальна потенція нагрівання термоприймача до температури досліджуваного об'єкта часто обмежується різними методичними і конструктивними факторами. При вимірюванні температури тіла, наприклад у місці контакту термощупа з тілом, мають місце місцеві зміни кровотоку, потовиділення, що змінюють температуру в місці виміру; температура термощупа встановлюється не відразу, а по завершенні перехідного процесу.

Актуальність теми дипломної роботи. Виконана робота є актуальною, бо через виняткову вагомість таких показників організму, як температура, безконтактні технології вимірювання температури є необхідними в медицині та побуті.

Мета і завдання виконання дипломної роботи. Вивчення перспективи застосовування безконтактного вимірювання температури тіла для дослідження теплового випромінювання тіла людини у всяких його ділянках, вивчення методів вимірювання цих параметрів та засвоєння принципів функціонування цифрових пристроїв.

Об'єкт і предмет дослідження. Вимірювання температури різних ділянок тіла людини з використанням безконтактних термометрів. Вивчення властивостей та характеристик безконтактних термовимірювальних технологій.

Структура дипломної роботи. Робота включає чотири розділи, вступ, висновки, використану для дослідження літературу, загальний обсяг - 57 сторінок.

Робота проходила перевірку на рівень плагіату

.

Актуальність обраної теми полягає в тому, що обладнання для зберігання товару на складах є важливою складовою для гарного функціонування складу, це сприяє впровадженню автоматизації управління складським процесом, полегшенню складської вантажопереробки. Від розташування товарів на складі, залежить, наскільки швидко їх можна буде відвантажити покупцеві. А від цього, у свою чергу, залежить, наскільки часто покупець буде звертатися до обраного виробника.

Предметом дослідження є обладнання на складах, основні логістичні операції та організація розміщування товарів на складі.

Об єктом дослідження є вибір складського обладнання.

Метою курсової роботи є визначення складського обладнання за призначенням, їх класифікація, характеристика та наглядний приклад, технологія та вимоги до розміщення товарів,

Відповідно до сформульованої мети були поставлені та розв'язані наступні завдання:

1. Охарактеризувати і класифікувати обладнання на складах;
2. Розповісти про основні логістичні операції при зберіганні товару на складі;
3. Організація розміщування товарів на складі;
4. Як правильно обирати складське обладнання.

Актуальність даної курсової роботи в тому, що в сучасних умовах функціонування світового господарства, які характеризуються процесами глобалізації та інтеграції країн у міжнародну торговельну систему, жодна держава не може дозволити собі залишатися ізольованою та спиратися лише на власні сили. Тому, з врахування початку функціонування зони вільної торгівлі між Україною та Європейським союзом, а також внаслідок вступу до Світової організації торгівлі українські підприємства змогли привабити іноземні інвестиції, вийшли на провідні ринки світу, уникаючи при цьому розслідувань щодо недобросовісної конкуренції та застосування торговельних санкцій. Але не слід забувати, що ці процеси пов’язані з лібералізацією зовнішньоекономічної діяльності, яка, в свою чергу, становить потенційну загрозу економіці, адже на український ринок безперешкодно потрапляють товари іноземного виробництва. Для того, щоб зробити цю загрозу менш небезпечною, підприємствам необхідно адаптуватися до нових “правил  гри” у зовнішньоекономічній діяльності.В таких умовах суб’єкту зовнішньоекономічної діяльності необхідно буди готовим до підвищених вимог не лише щодо якості продукції, а і до всього комплексу діяльності підприємства, володіти новітніми технологіями, мати ефективну та гнучку систему виробництва та збуту продукції, ефективно реагувати на будь-які зміни кон’юнктури ринку, виробляти специфічну, а ще краще унікальну продукцію, мати бездоганну систему керівництва. У даному контексті актуальності набуває питання вдосконалення управління безпосередньо експортно-імпортними операціями кожного окремо взятого підприємства, тому що українському товаровиробнику сьогодні мало намагатися втриматися “на плаву” на внутрішньому ринку.

Метою даної курсової роботи є оцінка зовнішньоекономічної діяльності підприємства.

Для досягнення поставленої мети у дослідженні ставилися до виконання наступні завдання:

- визначити поняття зовнішньоекономічної діяльнсті,

- охарактеризувати види та суб’єкти зовнішньоекономічної діяльнсті;

- визначити основні проблеми зовнішньоекономічної діяльності підприємств в Україні та шляхи їх вирішення;

- проаналізувати стан управління екпорно-імпортними операціями ТОВ “КераміКо”;

- запропонувати заходи із вдосконалення управління експортно-імпортними операціями підприємства в сучасних умовах господарювання.

Об’єктом дослідження є процеси управління експортно-імпортними операціями ТОВ “КераміКо” .

Предметом курсової роботи є система теоретико-методологічних та практичних засад управління експортно-імпортними операціями підприємства.

Інформаційною базою при виконанні дослідження були нормативно-правові документи, зокрема, закони, укази Президента та постанови Кабінету Міністрів України, державні цільові програми тощо; офіційні матеріали Державного комітету статистики України; фінансова звітність підприємства; наукові публікації за тематикою дослідження.

У процесі дослідження були використані методи теоретичного рівня пізнання: індукції та дедукції; аналізу та синтезу; абстрактно-логічний. На емпіричному рівні дослідження були використані методи: економіко- математичного моделювання; порівняння показників і кореляційно-регресійного аналізу; індексний тощо.

Актуальність теми даної курсової роботи полягає в тому, що ефективність підприємства є одним із найважливіших узагальнюючих показників, який характеризує її результативість.

Для того, щоб підприємство мало можливість успішно функціонувати, необхідно грамотно й компетентно визначати вимоги ринку, знаходити форми й методи боротьби з конкуренцією, в оперативному порядку перебудовувати виробництво з метою підвищення його ефективності. А для цього потрібні глибокі економічні знання, які можна одержати в процесі пізнання економіки як науки, що вивчає діяльність, пов'язану з виробництвом, розподілом, обміном і споживанням товарів і послуг.

У зв'язку з тим, що підприємства автомобільного транспорту мають свою специфіку в області організації виробничого процесу, виробленої продукції, визначенні потреби у виробничих ресурсах, ціноутворенні, економіка підприємства автомобільного транспорту має свої особливості в порівнянні з економікою інших галузей народного господарства.

Об’єкт дослідження –Публічне акціонерне товариство автотранспортне підприємство-16127 (ПАТ «АТП 16127»)

Предмет дослідження –  ефективність діяльності ПАТ «АТП 16127»

Мета курсової роботи –оцінка та аналіз ефективності діяльності ПАТ «АТП 16127»

Виходячи з поставленої мети можна виділити наступні завдання:

1. Привести сутність ефективності діяльності підприємства
2. Проаналізувати показники роботи ПАТ «АТП 16127» за 2015-2017 рр.
3. Розробити заходи щодо підвищення ефективності діяльності ПАТ «АТП 16127»

Методологічна та теоретична основа дослідження, це література, закони та нормативні акти України.

Актуальність даної курсової роботи полягає в тому, що аналіз власного капіталу та ефективність його використання, як головне джерело фінансування діяльності підприємства є одним із найважливіших напрямків фінансового аналізу, що має проводитися керівництвом або спеціальними підрозділами підприємства. Саме на основі результатів такого аналізу керівництво приймає рішення щодо ефективності тих чи інших видів господарської діяльності, рішення про доцільність розвитку напрямків виробництва, про прибутковість видів продукції, що показує необхідність дослідження різних методик аналізу.

          Власний капітал - це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань. Власний капітал показує частку майна підприємства, яка фінансується за рахунок коштів власників і власних засобів підприємства. На діючому підприємстві власний капітал представлений наступними основними формами: статутний капітал, резервний, спеціальні (цільові) фінансові фонди, нерозподілений прибуток та інші форми власного капіталу. Власні фінансові ресурси для кожного підприємства є тієї життєво потрібною частиною, без якої неможлива ні робота, ні подальше існування підприємства.

          Метою курсової роботи є оцінка капіталу підприємства, його формування і використання.

          Для досягнення визначеної мети були поставлені та виконані такі завдання:

- визначити економічний зміст та особливості власного капіталу підприємства;

- розглянути сучасні підходи та джерела формування власного капіталу підприємства;

- розглянути показники оцінки ефективності використання власного капіталу підприємства;

- провести оцінку джерел фінансування підприємства;

- проаналізувати пріоритетні напрями фінансування власного капіталу підприємства.

          Об'єктом курсової роботи є власний капітал ПАТ АК Богдан Моторс.     

          Предметом дослідження є аналіз та оцінка власного капіталу, як головного джерела фінансування діяльності підприємств.

          До основних методів дослідження слід віднести діалектичний та структурно-функціональний методи, а також системне, комплексне дослідження, опрацювання і використання інформації фінансового характеру. Також при проведенні дослідження використовувались методи та прийоми економічного і фінансового аналізу - статистичні, порівняння, відносних величин, метод факторного аналізу. Результати проведеного дослідження мають практичне застосування та можуть бути використані на досліджуваному підприємстві, а також на інших підприємствах України.

Актуальність теми полягає в тому, що перехід нашої країни до ринкової економіки поставив ряд принципово нових завдань, найголовніше з яких – максимально ефективне використання нововведень та інновацій на підприємствах. Причому це актуально як для українського суспільства в цілому, так і для кожного підприємства, фірми, організації. Але які б не були чудові ідеї, новітні технології, найкращі зовнішні умови, без добре підготовлених трудових ресурсів високої ефективності роботи добитися неможливо. Тому правильна оцінка трудових ресурсів, розумне їх використання, налагодження системи швидкої адаптації людей до кон`юнктури ринку, створення соціально-комфортних умов для самореалізації особистості стають першочерговими завданнями в діяльності поширення інновацій. Вдосконалення інноваційної діяльності за рахунок мотивації праці персоналу підприємства – актуальна і важлива тема, яка потребує подальшого розвитку та дослідження.

Метою курсової роботи є стимулювання інноваційної діяльності персоналу.

Відповідно до цього у роботі визначено такі завдання:

 - визначити сутність інноваційної діяльності; методів стимулювання активності персоналу на підприємстві

- зробити загальну характеристику дсліджуваного підприємства, оцінку інноваційної активності, інноваційний клімат та інноваційний потенціал ПАТ «АТП 16127»

- визначити шляхи поліпшення інноваційного потенціалу та напрямки вдосконалення стратегічного управління кадровою складовою інноваційного потенціалу ПАТ «АТП 16127»

Об`єктом даної роботи є інноваційна діяльність і мотивація праці на ПАТ «АТП 16127».

Предметом даної роботи є аналіз інноваційної діяльності і мотивації праці.

Інформаційною базою при виконанні дослідження були нормативно-правові документи, зокрема, закони, укази Президента та постанови Кабінету Міністрів України, державні цільові програми тощо; офіційні матеріали Державного комітету статистики України; фінансова звітність підприємства; наукові публікації за тематикою дослідження.

У процесі дослідження були використані методи теоретичного рівня пізнання: індукції та дедукції; аналізу та синтезу; абстрактно-логічний. На емпіричному рівні дослідження були використані методи: економіко- математичного моделювання; порівняння показників і кореляційно-регресійного аналізу; індексний тощо.

          Державний сектор виник із перших днів існування державності. Вже з зародження держави суспільство усвідомлювало необхідність державного втручання. Багато економістів відстоювали теорію максимального невтручання держави в економіку, але неможливо уявити державу яка не здійснювала б податково-бюджетну політику, регулювання соціальних і стабільності економічних процесів у суспільстві. У структурі економіки України суттєва роль належить державному сектору економіки, який охоплює підприємства, установи та організації, що перебувають у повній або частковій власності держави й функціонують з метою отримання прибутку (соціального ефекту) та вирішення загальнонаціональних і регіональних проблем і діяльністю яких управляють державні органи. До сфери державного володіння та державного управління належать надра, земля, водні ресурси, ліси, території, які перебувають під особливою охороною (державні природні заповідники, дендрологічні парки та ботанічні сади, пам'ятки природи, лікувально-оздоровчі місцевості та курорти), оборонні об'єкти та об'єкти атомної енергетики, залізничний транспорт, нерухомість (житловий та нежитловий фонд), що залишається в державній (державній або комунальній) власності, державна власність на фінансових ринках, держбюджетні установи, нематеріальні права на будь-яку діяльність.

          Актуальність теми підкреслює сучасні тенденції збільшення державного втручання у всі сфери життєдіяльності, особливо в економічну сферу. У деякій мірі це пов'язано із світовою фінансовою кризою і нездатністю приватного капіталу задовольнити потреби жителів. Сьогодні справедливо наголошується на необхідності вдосконалення державного регулювання ринкової економіки.

          Дані питання широко представлені як у вітчизняній, так і в зарубіжній літературі. Серед вітчизняних авторів можна виділити Л. І. Якобсона, А. В. Пикулькина, О. Ю. Лівшиця, Р. У. Атаманчук та інших.

Серед іноземних авторів розглядавших цю проблему були Дж. Стігліц, З. Фішер, Аткінсон.

         Мета роботи: сформулювати основні тенденції механізму управління держсектором економіки.

          Об'єктом цього дослідження є механізм управління державним сектором Республіки Білорусь, а предметом - зміни структури та обсягу державного сектору економіки, а також основні напрями функціонування.

          Відповідно до поставленої мети необхідне вирішення наступних завдань:

1. Розглянути підходи до визначення і структуру державного сектора економіки
2. Визначити функції управління державним сектором економіки
3. Визначити специфіку управління державним сектором економіки Республіки Білорусь.

            Актуальність теми полягає в тому, що праця робітників є необхідною складовою частиною процесу виробництва, споживання та розподілу створеного продукту. Участь працюючих в частці знов створеного матеріального та духовного блага виражається у вигляді заробітної плати, яка повинна відповідати кількості та якості затраченої ними праці.

          Заробітна плата — це винагорода або заробіток, обчислений у грошовому виразі, який за трудовим договором роботодавець сплачує працівникові за роботу. Це один з найважливіших засобів підвищення зацікавленості працюючих у результатах своєї праці, її продуктивності, збільшення обсягів виробленої продукції, поліпшення її якості та асортименту. Це один з основних стимулів та мотиваторів праці.

          Заробітна плата як показник, залежний безпосередньо від ефективності виробництва, продуктивності праці, конкурентоспроможності продукції, є не лише індикатором, що визначає загальний життєвий рівень працівників. Від її стану та форм реалізації, частки у валовому національному продукті багато в чому залежать також можливості розвитку економіки взагалі. В умовах сучасного ринкового механізму через формування сукупного попиту заробітна плата забезпечує не лише основи відтворення робочої сили. Вона стає дедалі вагомішим чинником відтворення суспільного виробництва.

          Заробітна плата виступає як один із основних регулювальників ринку праці. Однак аналізу і оцінці впливу зарплат на ринок праці й, передусім, на зайнятість в Україні не приділяється належна увага, що призводить до негативних наслідків – прискореного зростання безробіття, руйнування мотивів і стимулів до праці зубожіння більшості населення.

          В даній курсовій роботі предметом вивчення є форми та системи оплати праці.

         Об єктом вивченя є мінімальна зарплата в Україні відносно країн світу, середня номінальна зарплата в Київській області.

         Завданнями даної курсової роботи є:

• Пояснити теоретичні основи оплати праці, формування фондів оплати праці

• Визначити функції, види системи оплати праці

• Зробити аналіз мінімальної зарплати в Україні за 2011-2016 роки

• Зробити аналіз середньої номінальної зарплати за видами економічної діяльності у 2016 році

• Знайти шляхи вдосконалення форм та систем оплати праці

          Мета курсової роботи: виконати всі поставленні завдання даної курсової роботи.